середа, 21 грудня 2016 р.

Чарівна ялинка сяє і дітей усіх вітає


Ось, ось, вже зовсім, зовсім скоро, запалають, заіскряться вогниками новорічні свята. Разом із ними у кожну оселю завітає затишок, тепло і, звичайно ж, диво. Так вже склалося, що саме у такі зимові дні всі ми, незалежно від віку, чекаємо на казку. І вона приходить до нас...
До новорічних свят приміщення часто прикрашаються новорічними іграшками,візерунками й сніжинками, вирізаними з паперу. Подібні візерунки й орнаменти для наших предків були не тільки святковою декорацією, але й оберегом. Безсумнівно, паперові сніжинки є одним із найпоширеніших новорічних атрибутів. Ними прикрашається все навкруги. І, навіть, якщо не має справжнього снігу, сніжинки на вікнах будинків, шкіл, бібліотек,дитячих садків та вітринах магазинів створюють по-справжньому зимовий настрій. Нарядні, красиві, немов мереживо, вони привертають до себе увагу і вдень, і вночі.
Не залишили вони байдужими й учасників клубу «Умілі рученята» дитячої бібліотеки.Грудневе засідання клубу було присвячено виготовленню новорічних прикрас із паперу. Трішки фантазії та терпіння й у руках кожного учасника, завдяки майстер-класу Віхрової Аліни ,«розквітла сніжинка» чи новорічна іграшка.
 У відділі обслуговування дошкільнят та учнів 1-4 класів Горностаївської районної бібліотеки для дітей розміщена виставка дитячих робіт гуртківців «Умілі рученята» під назвою «Чарівна ялинка сяє і дітей усіх вітає». До уваги відвідувачів нашої бібліотеки тут представлені різноманітні витвори на зимову тематику. 

І справді, дивовижно красиву казку можна створити власними руками з простого паперу. Завдяки новорічним прикрасам, виготовленим власноруч, ми не лише зробили гарною нашу бібліотеку, але й подарували свято, радість і любов своїм читачам.





 Всіх бажаючих переглянути виставку запрошуємо завітати до районної бібліотеки для дітей. Виставка діятиме протягом зимових свят 2016-
2017рр


«Із чарівної хмаринки Миколай Святий зійде і бажані подарунки під подушки покладе».

Ось  прийшла зима і принесла з собою цілий календарик чарівних зимових свят, найулюбленіше в дітей -  День святого Миколая. З цим святом у кожен дім приходить добра казка.  За  повір’ям у ніч з 18 на 19 грудня опускається з небес на землю святий Миколай-Чудотворець, заходить до кожної оселі і дарує дітям чудові гостинці. Але тільки, якщо ви чемні, працелюбні і любите читати – чекайте вранці чудовий подарунок. Тому що, бешкетникам і ледачим Миколай приносить різки, розповіла присутнім бібліотекар молодшого відділу Аліна Віхрова.
У дитячій бібліотеці в цей святковий день зібралися діти які дуже люблять читати, щоб взяти участь в розважальному святі «Із чарівної хмаринки Миколай Святий зійде і бажані подарунки під подушки покладе».
Вони гарно підготувалися. Діти розповідали віршики та співали пісні про святого Миколая, ділилися враженнями про свої подарунки, які знайшли вранці під подушкою.
А потім взяли участь у літературній грі "Хто знає більше про святого Миколая?".Малятам гра дуже сподобалася, адже вони дізналися багато цікавого про цього святого, відповідаючи на цікаві запитання бібліотекаря.
На закінчення свята -подивились мультимедійну відео-подорож «Миколай мандрує світом».





До свята працівники бібліотеки оформили книжкову виставку «Дива святого Миколая», яка своїм яскравим оформленням привертає увагу відвідувачів бібліотеки.

Для маляток пропонуємо переглянути збірку мультфільмів і пісень про святого Миколая


Для діток, які вміють читати 
пропонуємо почитати вдома: казки, оповідання та легенди про Святого Миколая.



понеділок, 19 грудня 2016 р.

День святого Миколая



В Україні 19 грудня відзначають День святого Миколая - покровителя дітей і мандрівників.

Святий Микола (або Ніколаус), якого зараз вважають персонажем фольклору, був візантійським єпископом, прославившись своєю любов'ю до дітей і допомогою бідним. Він ніс своє служіння в стародавній Лікії, "місті Миру" (ця місцевість розташована поблизу сучасного турецького міста Демре).

Існує чимало легенд про добрі справи Святого Ніколауса. Так, одного разу Ніколаус вирішив допомогти трьом сестрам, яких через бідність ніхто не хотів брати заміж. Вночі він кинув їм через трубу димоходу три мішечки із золотими монетами. Після допомоги сестрам Ніколаус продовжував допомагати бідним городянам, залишаючись непоміченим і дивуючи все місто. Він приносив у будинки іграшки та теплі речі для дітей, ліки для хворих. А найголовніше, Ніколаус робив це все не для слави, а таємно і від усієї душі. Одного разу вночі люди захотіли вистежити того, хто ж так всім допомагає, і були вражені, що ним виявився молодий Миколай. Після цього місцеві жителі обрали його своїм єпископом.

Здійснюючи паломництво до Єрусалима, Микола Чудотворець на прохання подорожніх заспокоїв розбурхане море. Завдяки його молитві ожив матрос, який впав із щогли і розбився на смерть. Утримавши меч ката, святий Миколай врятував від смерті трьох чоловіків, невинно засуджених користолюбним градоначальником.

Після смерті єпископа в місті почали відбуватися чудеса: хворі, які приходили до його могили, зцілялися, а образ Миколая захищав людей у далеких подорожах і життєвих негараздах. Миколая Чудотворця вважають найбільш близьким до Бога святим, посередником між Богом і людьми.

День святого Миколая - бажане свято для дітей. Напередодні свята малюки пишуть йому листи з побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть на вікно, просячи передусім здоров'я собі та батькам. У переддень свята діти згадують всі свої добрі та злі вчинки і зважують, яких більше. Ввічливі і чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні - різочку.

У деяких країнах вважають, що до дітей Святий Миколай приходить не один, а із свитою. До неї входять двоє янголят, які повинні інформувати покровителя про слухняних дітей, і двоє чортиків, які розкажуть св. Миколаю про всі витівки малюків.
У сучасні часи з'явилась добра традиція: саме у день святого Миколая дбати про сиріт та знедолених дітей, даруючи їм подарунки.
Вважають, що свято Миколая - останній день у році, коли можна розрахуватися з боргами, адже сам чудотворець регулярно ділився з нужденними.

Колись господарі в цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали кращих коней і з піснями їздили навколо села, "бо треба знати, чи слизький сніг цього року випав". Старожили вірили, що все зло, яке з'являється серед людей, виникло саме тому, що тепер ніхто не варить святому пива.

На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколини святки, на які варили кутю та узвар, щоб наступного року забезпечити врожай жита і плодів. У Західній Україні до цього дня випікають спеціальне печиво - "миколайчики", які кладуть дітям під подушки разом з іншими подарунками.
На Поділлі хто першим прийде вранці до хати, той буде першим "полазником". "Полазами" вважають чотири дні в році: Введення, Миколи, Ганни і Різдво або Новий рік. У ці дні також першим перейти двір повинен господар, і ніхто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж зазвичай, і йде годувати худобу. Прийшовши до хліва, каже: "Дай Боже, добрий день, щоб худобонька здорова була, і я з тобою ще й зі своєю дружиною!".

На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, хліб з грудочкою солі і йшов кропити господарство, худобу та збіжжя, примовляючи: "Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого зла".
Дівчата з цього часу починали підготовку до святців: шили новий одяг, готувалися до святочних ворожінь.
Св. Микола опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті. Його вважають покровителем дітей та студентів, моряків, торговців і лучників.

У народних переказах святий Миколай боронить людей від стихійного лиха, а насамперед на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Виходячи в море на промисел, рибалки завжди брали із собою образ святого чудотворця.
Кажуть, що "якщо на Миколу піде дощ, то буде добрий врожай на озимину". А якщо буде мороз, то рясно будуть родити овочі. У сучасній Україні з Дня святого Миколая починаються зимові свята, у багатьох містах відкриваються ялинки.

"Від свята до свята" (зимовий цикл свят)



7 - грудня - Великомучениці Катерини

7 грудня християни вшановують пам’ять Великомучениці Катерини. Здавна цей день був святом Дівочої долі, та згодом церква пов’язала його з Великомученицею Катериною. Свято Катерини передбачає чимало обрядодійств – молодь влаштовує жартівливі вечері. З цього дня починаються сильні морози. Здавна в народі говорили: “На святу Катерину – ховайся під перину”.

13 грудня - Андрія Первозванного
13 грудня православні християни відзначають свято на честь святого апостола Андрія Первозванного. Водночас свято має і дохристиянське походження, це традиційний день ворожінь. Але головне цього дня - не забувати головної суті - славити пам'ять апостола, який приніс християнство на київські землі.

17 грудня Мучениці Варвари
Свята Варвара жила в ІІІ ст. у фінікійському місті Іліополі. Після смерті матері її виховував батько Діоскор, який був багатим і шляхетним міщанином, переконаним язичником. Познайомившись з християнами, Варвара згодом прийняла святе хрещення від олександрійського священика. Не зламали Св. Варвару ні погрози батька, ні увіщування та тортури управителя Мартіана.
Зважаючи на непохитність та те, що й інші почали наслідувати її християнську дорогу Варвару вирішили стратити. У 306 році Св. Варварі та її послідовниці — дівчині Юліанії було відсічено голови, а Діоскор та Мартіан, як оповідали, загинули того ж дня від блискавки й громовиць.

18 грудня - Преподобного Сави

Вісімнадцятого грудня - День Преподобного Сави, в народі - Сави, батька зимового Миколи. 
Віруючі за християнською традицією вшановували преподобного Саву Освяченого, який у 8 років таємно від батьків пішов у Капподокійський монастир. Там прийняв чернецтво і згодом ніс чернечий подвиг у Палестинській пустелі. Преподобний Сава зцілював молитвами і творив чудеса.
Варвари і Сави називали «миколаїними» святами. На відміну від свята Варвари, наступний день, Сави, вважався здебільшого чоловічим. На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора “і савити, і варварити, і куделю кучматити”. Хто ж не працював, то казали: “Савила та Варварила і сорочки собі не справила; Сави і Варвари на мені сорочку обірвали”... 

22 грудня -  Святої Анни
Це свято — на честь зачаття праведною Ганною Богородиці. Згідно з переказами, Анна відзначалася побожністю і милосердям до вбогих. Вона була бездітною, що вважалося ганьбою між людьми. Разом зі своїм побожним чоловіком Йоакимом вона наполегливо просила Бога у молитвах про потомство. У протоєвангелїї мовиться, що одного дня явився їй ангел Господній, який приніс радісну вістку від Бога: її молитва вислухана. Щаслива Анна відразу поспішила до Єрусалима, щоб скласти Богові свою сердечну подяку. Там вона зустрілася зі своїм чоловіком, який також мав вістку від Божого ангела.
Щасливий для них день сповнення Божої обітниці настав 21 вересня. Праведне подружжя тримало на руках дитя, яким обдарував їх Господь після довголітнього чекання. Була це Марія, Матір Ісуса Христа.
День зачаття святої Ганни не позначений якимись особливими обрядодіями. Хіба що вагітні остерігалися працювати. Проте у давнину це була окрема і досить значна дія, бо в народі свято називають «родинами сонця». Свято припадає на день зимового сонцестояння, після чого сонце «повертає на літо, а зима на мороз». Відтак казали: «Прийшли Ганки — сідай у санки!».
Цього дня юні дівчата збиралися, щоб узгодити, як святкуватимуть різдвяні свята. З Дня Ганни починали готуватися до свят і жінки: мастили та прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоб мати свіжину до Різдва.

До Дня Ганни відноситься низка спостережень, пов’язаних із бджільництвом: «Починають бджоли мед їсти», «Ходять у погріб до бджіл, щоб добре роїлись».


середа, 9 листопада 2016 р.

У ріднім слові - цілий світ

О слово рідне! України слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт.
О гул століть, і сьогодення гомін
В тобі злились, як духу моноліт.
О слово рідне! Мудре і прадавнє,
Ти виросло з могутньої землі!
Тебе валуєви жорстоко розпинали,
А ти возносилось і не корилось – ні!
О слово рідне! Подарунок мами!
О пісня ніжна, і розрада нам!
Я всім на світі поділюся з вами.
Та слова рідного нікому не віддам!
М. Лещенко

Щороку, 9 листопада, починаючи з 1997 року ми відзначаємо День української писемності та мови. І кожен громадянин відзначає свою причетність до свого народу, своєї мови. Створена на світанку людської історії, мова розвивається, живе в народі. За приблизними підрахунками, на землі сьогодні існує 3000 мов. Життя мови залежить від народу, який несе її у своїй душі, звичаях, піснях і культурі. Рідна мова – це мова батька, мами, мова народу, серця.
Українська мова. Вона нам рідна як мама й тато, як земля, на якій зростаємо. Мелодійна, ніжна, материнська мова. Без мови немає народу.
Наша писемність і мова – це чиста криниця, із якої б’є, мов сльоза, джерело. Вона, як добірне зерно, яким маємо всі ми, патріоти держави, засівати поле спілкування, домагатись її розквіту, утвердження на теренах нашої незалежної України.

Українською мовою розмовляє близько 45 мільйонів людей, і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.



понеділок, 24 жовтня 2016 р.

«Сила нескорених – могутність народу»

Воїне, лицарю славний, 
Ти зброю тримаєш в руках, 
Щоб на нашу країну-державу
Злий не позарився враг. 
Будь мужній і будь достойний
Ти слави своїх батьків, 
Відважний вкраїнський воїне, 
Hащадку славних віків
14 жовтня - День захисника України. В усі часи український народ шанував своїх захисників, адже захист своєї Вітчизни справа свята. Вона вимагає від людей сміливості, честі та відваги, дуже часто величезної самопожертви і колосальної самовіддачі.
В районній бібліотеці для дітей проведено патріотичну годину «Сила нескорених – могутність народу», метою якої є вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння формуванню в підростаючого покоління патріотичного духу та належного рівня національної самосвідомості.
Діти усвідомили, що це свято всіх, хто любить Україну, свято тих, хто тілом, серцем і душею відчув свою відповідальність і причетність до оборони України. Молоде покоління буде гідним пам’яті полеглих героїв і гідним героїв живих.










Бібліотечні працівники презентували також виставку-експозицію «Мужність приречена на безсмертя» на якій представлені матеріали про воїнів-односельців, які не шкодуючи власного життя захищають неньку Україну. Також, завідуюча РДБ Кравченко Н.В. провела бібліографічний огляд літератури під назвою "Світла пам'ять Героям!", де розповіла про героїв-земляків Горностаївщини, які віддали своє життя за наш мир і спокій.


Працівники районної бібліотеки для дітей приєднуються до привітань на адресу всіх захисників нашої Вітчизни! Бажають їм благополуччя і сил, здоров'я і міцного козацького духу!
Зі святом дорогі захисники України!
Слава Україні! Героям слава!

середа, 12 жовтня 2016 р.

Козаку найперше – воля, Козаку найперше - честь


 Сини Твоєї Батьківщини,
В них сила духу непоборна!
Козацтво - слава України,
Це гордість наша всенародна!

14 жовтня відзначається Свято Покрова Пречистої Богородиці та День українського козацтва. Православне свято Покрова Пречистої Богородиці з давніх давен зміцнювало в душах козаків надію на опіку і заступництво Матері Бога Живого. 
Напередодні цього свята у відділі обслуговування учнів 5-9 класів дитячої бібліотеки відбулася гра-мандрівка «Козаку найперше – воля, Козаку найперше - честь».  Бібліотекарі познайомили учнів  з героїчною сторінкою історії нашого народу, розповіли цікаві факти та легенди. Розповідь бібліотекарів доповнив перегляд відеосюжету «Історія назви козацького чуба». Саме до цієї дати у дитячій книгозбірні  оформлено книжкові виставки: «Лицарі українських степів» та «Козаку найперше – воля, Козаку найперше - честь»
На  виставках представлені книги, що
розповідають про історію України, про козацьку епоху, яка надзвичайно багата подіями і героями.
Запрошуємо бажаючих відвідати нашу бібліотеку та ознайомитись з літературою та періодикою, яка допоможе Вам збагатити свої знання.

Як говориться в прислів’ї: «Золото добувають із землі, а знання - з книжок».












Накрий нашу хату теплом, а володаря добром




На народознавчу годину «Накрий нашу хату теплом, а володаря добром» до бібліотеки для дітей завітали учні молодших класів Горностаївської ЗОШ № 1. В святково прибраній залі діти слухали розповідь завідувачки бібліотекою Наталії Кравченко про головне народне свято осінньої пори, коли люди та природа готуються до зими. 








Бібліотекар Аліна Віхрова провела з дітьми природознавчу вікторину «Осінній калейдоскоп», пропонуючи малюкам розповісти свої спостереження за природою, згадати прикмети осінньої пори та відгадати загадки. З великим задоволенням школярі переглянули народознавчу експозицію «Осіннє танго танцює листя», присвячену осені. 

«Покрова- оберіг козацтва»





Свято Покрови відзначається щорічно 14 жовтня. Повна назва свята — День Покрови Пресвятої Богородиці. За легендою, воно походить із Візантії, його встановили на честь порятунку столиці імперії Царгороду від захоплення русичами. Жителі міста, узятого в облогу нашими пращурами, тоді ще язичниками, звернулися з гарячою та щирою молитвою до Пресвятої Богородиці, благаючи про порятунок. Тоді, за переказами, Богородиця з'явилася й накрила місто своєю покровою (омофором), що врятувало його від захоплення.
Існує версія легенди, за якою військо русичів очолював князь Аскольд, що під враженням від побаченого прийняв хрещення.
Із хрещенням Русі Володимиром Великим, Богородиця стала однією з найшанованіших святих.
З часом, при будівництві святої Софії за наказом Ярослава Мудрого було виготовлено мозаїку Матері Божої Оранти, на якій Богородиця, звівши догори руки, просить благословення нашому народу. ВідтодіПресвята Богородиця стала символом і покровителькою України.

В Україні у цей день відзначають свято — День українського козацтва.
Божу Матір (часто її називали просто Покровою) вважали своєю 
покровителькою запорозькі козаки. Щоразу, йдучи в похід чи повертаючись із нього, запорожці звертались до неї зі своєю молитвою. Навіть на Січі була церква святої Покрови. 

За переказом, після зруйнування в 1775 році за наказом російської імператриці Катерини II Запорозької Січі, у вигнання козаки взяли із собою ікону Покрови. Ураховуючи історичне значення та заслуги Українського козацтва у ствердженні української державності та української нації, у1999 р. було ухвалене рішення про встановлення нового свята — Дня українського козацтва. І не дивно, що саме на день Покрови було призначене його святкування.

Також Покрова — це важливе православне свято.
Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває Землю або листям, або снігом.
До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль.
До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на Землі — завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні.