День Соборності – шлях крізь віки

22 січня наша держава відзначає особливе свято – День Соборності України. В ньому відобразилася головна особливість багатостраждальної долі української держави, нашого народу. Століттями народ України не мав власної держави і був роз’єднаний кордонами держав, які загарбали етнічну українську територію.

Початки поняття соборності заклали ще за часів Київської Руси-України її великі князі: Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах. Вони зміцнювали українську державу, збирали до купи її землі.

Згодом за часів відновлення та існування Української козацької держави естафету соборності підхопили та розвивали такі гетьмани України як Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У часи міждержав’я України ідея соборності знайшла своє відображення у працях українських мислителів. Жила вона і серед українського народу – заходи, присвячені ідеї соборності збирали велику кількість учасників з різних його верств.

Та остаточно ця ідея державних мужів та мислителів і водночас споконвічне прагнення українського народу були фактично та юридично зреалізовані 22 січня 1919 року в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.

Цьому передували події національно-визвольних змагань українців на теренах Західної та Наддніпрянської України, які тоді входили до складу Австро-угорської та Російської імперій. Після розвалу останніх, в результаті подій викликаних Першою світовою війною, на цих теренах України були утворені: 7 листопада 1917 року у Києві – Українська Народна Республіка, а 19 жовтня 1918 року у Львові – Західноукраїнська Народна Республіка. Відразу між урядами УНР і ЗУНР почалися переговори про втілення ідеї соборності. І вже 1 грудня 1918 року у Фастові був підписаний «Передвступний договір» про об’єднання УНР і ЗУНР, у якому було заявлено про непохитний намір в найкоротший строк створити єдину державу.

В результаті 22 січня 1919 року у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких був проголошений Акт Злуки (об’єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну. Цим юридично оформлювалося їх об’єднання в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців. Століттями розірваний український народ визволився з неволі і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.

Та зважаючи на тогочасну несприятливу для України світову зовнішньополітичну обстановку та військову агресію більшовицької Росії, незалежність було втрачено. Україна була знову поділена між різними державами. Остаточне об’єднання території України в сучасних кордонах відбулося після Другої світової війни, яке дісталося нашому українському народові ціною великих жертв руйнувань і відсутністю незалежності. Український народ в тодішній УРСР, як складової Радянського Союзу, хоч і був єдиним, але позбавленим права на самостійне вирішення свого життя і своїх потреб.

Проте протягом цього часу прагнення українського народу до незалежності не згасало і як тільки знову захиталася чергова імперія, цього разу радянська, народний рух за незалежність почав набирати потужних обертів. Однією з його масових акцій стало проведення 21 січня 1990 року живого ланцюга між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом на честь соборності Українських земель. За різними оцінками, участь в акції взяли від пів до трьох мільйонів українців. І невдовзі 24 серпня 1991 року Україна здобула омріяну віками незалежність.

В незалежній Україні День соборності як офіційне свято почали святкувати з 1999 року, оскільки події 22 січня 1919 року мають для України та її народу велике політичне та історичне значення.

Сьогодні в часи, коли частина території нашої держави анексована і агресор здійснює пропаганду сепаратистських настроїв, ідея соборності, яку передбачає це свято, є дуже актуальною. А багатовіковий досвід щодо втілення цієї ідеї в життя українським народом вчить, що тільки в єдиній соборній і неподільній Україні наш народ може знайти своє щасливе майбутнє. Це звичайно не влаштовує зовнішніх наших недругів, але ще Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» засуджує міжусобиці та закликає до об’єднання перед лицем зовнішньої агресії.