пʼятницю, 24 червня 2016 р.

З днем молоді України


Така краса довкіл буяє,
В словах цього не передать!
Шкода, що швидко час спливає,
Не зупинити, не догнать.
А жаль, що молодість не вічна,
Так пропливає, наче мить.
А вся ця таїна космічна
Кудись летить собі, летить.
І хвилю запитань здіймає.
А час біжить за роком рік.
І людям знань не вистачає,
Бо на землі короткий вік.
А так хотілося б все знати,
Й куди Земля тримає путь...
Ну, як нам роки перейняти,
Щоб молодими довше буть?
Бо ж тільки в молодості сила
Нас підніма в небесну вись.
Лише у молодості крила
Нестримно нас несуть кудись.
Та юні роки відшуміли
В любові, в мріях, у піснях.
І лиш на згадку залишили
Солодкий спомин в наших снах.
  
 День молоді України святкується щорічно  в останню неділю червня.
Свято було встановлене на підтримку ініціативи молодіжних організацій та об'єднань Указом Президента України від 22 червня 1994 року.
Це свято для молодих людей - не лише привід для веселощів, але й час замислитися над найкращою реалізацією свого потенціалу для свого добробуту і добробуту своєї Батьківщини.


Дорогі наші, юні читачі!
Прийміть щирі вітання зі святом – Днем молоді. У житті немає пори прекраснішої, ніж молодість. Це час становлення, вибору професійного шляху, планування майбутнього.Тож залишайтесь завжди молодими душею, не розгубіть на життєвих перехрестях свій юнацький запал, будьте соціально активними, вірними своїм переконанням і громадянській позиції. 
Щасти вам у всьому!


четвер, 23 червня 2016 р.

Конституція України - головний підручник життя.

 Конституція України –
головний підручник життя                      




       Розцвітає українська земля, від 1991 року вільна, незалежна Україна розправляє крила, оновлена виходить у світ. Ми пишаємося своєю державою, народом. Адже ми - держава, яка має свою національну символіку - Гімн, Прапор, Герб. Ми живемо Законами своєї  Української Конституції, яка була прийнята 28 червня 1996 року:

По вінця чаші кришталеві
І очі радістю до сліз
Наповнив нам той день червневий,
Що Конституцію приніс.

   Право українського народу жити у своїй державі відтоді закріплено законом.  " В своїй хаті - своя правда", - писав Т.Г.Шевченко про заповітну мрію українців.

В рядки промовисті і стислі
Цей славний документ ввібрав
Пилипа Орлика всі мислі.

    З нагоди відзначення чергової річниці від дня прийняття основного закону держави – Конституції України – напередодні свята працівники нашої бібліотеки підготували цикл заходів: у відділі 1-4кл. була проведена - інформаційна  мозаїка : «Ми – українці , ми – за  мир»;
у відділі обслуговування учнів 5-9 кл. - відкрита тематична поличка: «Щит і меч Закону»,біля якої було проведено перегляд літератури "Від козаків до наших днів - збережем вогонь батьків".

 
















В ці передсвяткові дні  відвідувачі дитячої книгозбірніі  переглянули  відео-презентацію: «Є Конституція – є міцна незалежна держава».    
Діти розширили свої знання про Конституцію, як основний закон України, символіку України. Бажаючі взяли участь у грі "Конверт історичних запитань".

Славимо і тихо, й величаво
Ми Конституцію, як істини вінець.
Обов'язки - то наше спільне право!
А право - то обов'язки сердець.

                 ЗІ СВЯТОМ ВАС,  ДОРОГІ УКРАЇНЦІ!

Віночок вити - життя любити



Сучасне життя наповнене бурхливим розвитком високих наукових технологій, надзвичайними темпами і ритмами, які значно впливають на наш побут і спосіб життя. І тим цінніший інтерес до національного коріння, до витоків, традицій, етнічних особливостей, які лежать в основі нашої національної самобутності. Сьогодні питання національного відродження особливо актуальне, адже побудова сильної сучасної незалежної держави неможлива без міцного національно — історичного фундаменту, значною складовою якого є історично сформовані національні символи.

Віночок, сплетений з квіточок і трав, оздоблений яскравими стрічками, — один з найдавніших українських символів. Образ української дівчини неможливий без гарно увінчаної квітами голови. Та мало хто сьогодні знає, що це не тільки чудова прикраса, яка формує естетичний зовнішній вигляд юної українки, а перш за все — важливий елемент — символ українського життя. Тож дана тема є актуальною ще й тим, що в період цього відродження все ще простежується багато білих плям у вивченні традицій українського вінкоплетення, застосуванні цієї національної прикраси у різноманітних народних обрядах, трактуванні символічно-оберегового значення усього вінка та окремих його складових; невігластва у підборі квітів, стрічок та інших матеріалів для вінків, ігнорування вікових традицій у створенні вінків для різних вікових категорій та обрядів тощо.

Існує низка легенд про віночок. Ось одна з них:
Йшла дівчина по калину. Зустрів її парубок і каже : "Знімеш вінок - моя будеш". Не веліла матуся знімати віночок, та парубок гарний, говорив красиво, а ласкавий погляд зігрівав серце. Зняла дівчина віночок, а парубок перетворився на страшного дідька і забрав її до себе.
Тому не просто кажуть, що вінок оберегіє від нечистої сили.
Є багато звичаїв, пов'язаних з віночком. Колись останній сніп з поля женці приносили в село. Несла його найгарніша дівчина. Цей сніп прикрашали віночком, як символ наступного врожаю. Весільним є звичай , віночок одягати віночок з барвінку, зроблений на дівич-вечорі, молодій на голову. Після весілля свекруха знімає вельон в молодої разом з віночком, який молода зберігає все своє життя. Вважається, що зберігати віночок потрібно за образами (щоб шлюб був міцним).

Значення квітів у віночку:
Безсмертник - символ здоров'я
Деревій - нескореності
Барвінок - життя й безсмертя людської душі,
 
Цвіт вишні та яблуні - символ материнської відданості
Калина - символ краси та дівочої вроди
Любисток і волошка - відданості та вірності
Ромашка - символ дівочої чистоти
Ружа, мальва та півонія - віри, надії та любові
 
Хміль (вусики) - символ гнучкості та розуму
Цвіт маку долучають у вінок ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогом.
Мак - символ печалі і смутку.


Також кожна дівчина повинна була знати в якій послідовності вплітати стрічки у віночок та, що колір стрічки значить. І сором був тій дівчині, яка не знала яка за якою мала бути вплетена стрічка.
Скажімо, найпершу у віночку - посередині, в'яжуть світло-коричневу стрічку - символ землі-годувальниці. Пообіч від коричневої - жовті стрічки - символ сонця, за ними світло-зелені - символ краси і молодості. Потім голубі, сині - символи неба і води, що дають силу й здоров'я, далі в'яжуть жовтогарячу символ хліба, фіолетову - символ мудрості людини, малинову - символ душевності, щирості, рожеву - символ достатку. В'язали до строю й білу стрічечку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому - місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов'язували, бо це символ пам'яті про померлих.
Наші предки вважли, що віночки наділені якось магічною силою, можуть впливати на їхнє майбутнє та керувати теперішнім.Тому віночки навіть розділили на певні категорії.


Найбільшої уваги приділяли "вінку кохання".
Цей віночок виплітали дівчата віком від 13 років і до заміжжя.
Основу такого вінка складають ромашки - символ юності, доброти і ніжності. Поміж ромашками вплітають цвіт яблуні і вишні. Над чолом - квітуче гроно калини. Поміж квітами вплітають вусики хмелю - символ гнучкості та розуму. 

Вінок відданості 
Його виплітають з любистку і волошок.
Основою вінка є волошки, а поміж ними вплітають квітучий любисток.
Колись давно, повідають люди старшого віку, жили в Україні два птахи: Любисток і Волошка. А що були вони дуже гарними від природи, то люди винищили їх до пня. Знайшли собі притулок у гущавнику гаю останні двоє з тих пташенят, і недоля здружила їх настільки, що всі ставили їх у приклад.
- Дай Боже вам такої злагоди і відданості, як у Любистка і Волошки, - благословляли у життя матері своїх дітей. До кінця своїх днів вчили Любисток і Волошка всіх любити й оберігати одне одного, шанувати, бути щирими у розмовах. А як померли, то проросли двома пахучими квітками. Дорогі вони нам не тільки за красу. Ними миють волосся, купають немовлят, освіжають помешкання. Колись дівчата дарували вінки з любистку і волошок коханим у хвилю розлуки. І возив козак такий засушений віночок у шовковій хустці коло серця по далеких світах. Але скільки б не носила його недоля по світу, він твердо знав, що його чекають, про нього пам'ятають, його кохають. 

Чернечий вінок 
Його готує своїми руками дівчина, яка ступає на стезю служіння Богові, тобто готується до чернечого постригу. Колись давно у черниці йшло чимало люду, бо сплюндрована Україна була багатою хіба що на дітей-сиріт. Коли яка з дівчат голосилася до черниць, то ввечері, перед її відходом, до хати збиралися дівчата. Кожна несла з собою білі лілії - символ чистоти. Дівчина-господиня у квітковому вінку і вишитому строю стрічала гостей. Відбувався обряд прощання Господньої нареченої з дівоцтвом. Останні світські пісні, останній танець. Тоді приходили старші жінки з родини і перевдягали дівчину у довгу темну сукню. Дівчата знімали віночок з дівчини і вкладали на голову вінок з білих лілій.
На сході сонця дівчина у вінку з лілій у супроводі подруг прощалася з селом, низько кланяючись кожній хаті, кожному зустрічному і йшла до монастиря. Тут її зустрічали черниці. Ставши на коліна, дівчина складала обітницю служіння Господові, скидала вінок, цілувала його і передавала найкращій подрузі. Черниці натомість пов'язували дівчину наміткою послушниці.
В іншому випадку вінок з білих лілій виплітали на смерть дівчини. Подруги в'язали його і вкладали на голову небіжчиці. 

Вінок надії 
Цей віночок виплітали дівчата, яким не пощастило у коханні, або для того, щоб освідчитися в ньому нерішучому парубкові.
В'язали вінок з волошок і польового маку. Волошка - символ простоти і ніжності, мак вселяє надію. Вважали, що любов прийде сама, коли такий вінок дівчина власноруч одягне на голову своєму обранцеві.




Вінок розлуки 
Дарувала його дівчина парубкові у тому випадку, коли в них не складалася доля. Наприклад, ходив хлопець до дівчини, а тут почав стрічатися з іншою. Отож покинута дівчина виплітала вінок з первоцвіту і вересу. Перша квітка-символ кохання, що минає, друга - самотності і безнадії, що настає . Про значення такого вінка знали колись усі парубки.
В іншій ситуації, коли причиною розлуки ставала дівчина, вона дарувала парубкові вінок з вербових китичок, барвінку й айстр. Верба - символ правдивості, айстри - суму. Барвінок у поєднанні з айстрою означає німе благання: "Вибач, але я кохаю іншого ."

Народна етнічна спадщина — безцінний скарб кожного народу. Зневажливе ставлення до своєї багатовікової історії, її культури та традицій спричиняє культурний занепад нації і всього суспільства. А сучасна культура та звичаї, перестаючи живитись давніми народними джерелами, втрачає свій національний колорит і привабливість, перестає бути цікавою громадянам країни.
Справжнє розуміння української культури неможливе без знання народних традицій та обрядів, без знайомства з національними символами і оберегами. Одним із таких символів-оберегів є український вінок.  


Такі цікаві і барвисті наші звичаї та ввірування, тому н
е цураймось свого та вміймо мудро жити з природою.


вівторок, 21 червня 2016 р.

В сірім небі кружляли лелеки, а земля - в димовищі війни



22 червня - День скорботи і вшанування пам'яті жертв ІІ світової війни в Україні.
      Битва з фашизмом - далека історія для більшості сучасників. Та живою і невмирущою є пам'ять про тих, хто ціною власного життя відстояв мир, свободу, хто вершив історію, прийняв смерть заради Перемоги, заради Батьківщини, заради майбутнього.
      Повага й шана за них передається з покоління в покоління.
      Святий обов'язок кожного донести до нащадків історичну правду про війну та її героїв, їх подвиги, радощі перемог та біль втрати бойових друзів, зробити все для того, щоби ніколи не перервався зв'язок поколінь.
      Сьогодні потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та небезпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищаючи наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір. Вічна пам'ять загиблим.
       Честь і слава живим героям!
Горностаївська дитяча бібліотека запрошує усіх бажаючих ознайомитися з книжковою виставкою "Подвиг, що залишиться у віках", яка діє у відділі обслуговування учнів 5-9 кл., та переглянути слайд-презентацію "В сірім небі кружляли лелеки а земля - в димовищі війни". Представлені на виставці книги та слайд-презентація, допоможуть більше дізнатися про боротьбу нашого народу проти фашизму та вшанувати пам'ять наших дідів та прадідів. 


пʼятницю, 17 червня 2016 р.

Ой, земле, радістю умийся -Прийшла до нас Зелена Трійця!




Зелені свята - традиційне свято слов'ян, яке пов'язаний із створенням світу. Вважається, що в цей день Бог створив Землю і засіяв її зеленню. Святу Трійцю ще прийнято називати Трійцею або П'ятидесятницею. Напередодні цього дня всі будинки прикрашаються зеленню («маються», від слова «май»). Свято символізує собою початок літа, день прославлення процвітаючої природи, найзеленіше свято в році! На зелені свята люди несуть додому святкові букети, щоб прикрасити ними свої будинки. Трійця по праву вважається одним з найбільш шанованих і улюблених свят. Довгоочікуване літо вступає в свої права, воно дарує нам сонячний і радісний настрій, багато усмішок на кожен день! А головне, скрізь у повітрі чутно аромати свіжих трав - пряний чебрець і запашний любисток, гіркий полин і терпкий аїр.
Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечання, хату, подвір'я та господарські будівлі прикрашали клечанням - зеленими гілками дерев. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м'ятою, пижмою, квітами, лепехою.
Як і всі інші свята наших пращурів, Зелені свята базувалися на хліборобських традиціях сонячного циклу. Але крім культу Сонця і культу померлих предків, в основі Зелених свят лежав культ дерева і квітів. Можливо, тисячолітня традиція прикрашати житло на Зелені свята зеленими гілками і була пов'язана з давнім культом і святом дерев і зелені.
До останнього століття в слов'янському світі окремі дерева виділялися серед інших особливою шаною до них. Це дуб, ясен, явір, тополя, береза, липа. На зелені свята в окремих місцевостях навіть не можна було ламати гілля з дуба на клечання. Культ дерева і лісу яскраво відображався у підготовці до Зелених свят. Після клечання до лісу їхав старший в сім'ї (у давнину, звичайно, старший роду). Гілки забирали в хату, на загони, стайні, хліви, несли в комори, клуні, на пасіку.
На думку наших пращурів, в деревах оселялися душі рідних - померлих дідів-прадідів. Дід-Ладо - добрий дух предків - опікунів роду - разом з гіллям-клечанням приходив в будинок.
На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, обсипаючи їх могили зеленню. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів.
В Україні свято Трійці в народі часто називають Зеленою неділею, Зеленими святами («Зелений свята»), Зеленими святками. Всі ці назви нагадують нам про культ рослинності і родючості, який існував у слов'ян, і пов'язані вони з віруваннями та обрядами наших предків.
Зелені свята - це і час поминання померлих. У цей день відправляється панахида, а потім люди йдуть на кладовище, запалюють на могилках свічки, кладуть квіти.
Дівчата на зелені свята плели вінки і дарували один одному, з побажаннями якнайшвидшого заміжжя. Є думка, що витоки зелених свят походять від стародавнього язичницького культу поклоніння слов'янської богині Лелі - покровительці молодих і незаміжніх дівчат.


Сонцю і квітам всміхається літо




Дитинство – це пора казкова:
І веселкова й золота.
Дитячі очі, серце щире –
Це світ любові  і добра!

Цікаво і різноманітно розпочалися літні канікули для читайликів Горностаївської районної дитячої бібліотеки. З першого дня початку роботи пришкільних оздоровчих таборів, в гості до «вірного друга» - книгозбірні щодня поспішають групи дітей. Разом з дітьми ми розпочали подорож «В літні пригоди – з бібліотекою». 

Дітлахів гостинно зустрічають працівники дитячої книгозбірні. Для першокласників бібліотекарі організовували екскурсію «Подорож в Читай-місто», де діти мали змогу познайомитись із бібліотекою та різноманітними яскравими, змістовними книжковими виставками. Для них виявився дуже повчальним бібліотечний урок «Про книгу і бібліотеку», з якого діти дізналися наскільки важливо у дитинстві читати і як необхідно відвідувати бібліотеку та користуватися книгами. На юних читайликів, вихованців пришкільних таборів, чекало чимало різноманітних конкурсів, вікторин, ігор, літературних мандрівок, бліц-турнірів, казкових асорті, віртуальних подорожей та слайд-презентацій тощо. Всі дітки мали змогу проявити свої знання, кмітливість та ерудованість.
Крім цього, учасники заходів мали можливість ознайомитися з книгами, які були представлені на книжковій викладці «Країна дитинства
-країна добра».
І, звичайно ж, яке ж літо без улюблених мультфільмів та їх казкових героїв! У
молодшому відділі книгозбірні для дітей діє бібліотечний кінозал «Країна мультляндія». 
Отже, бібліотечне літо продовжується…