Єднаймо душі словом Кобзаря

Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги,
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

    Березень в Україні називають Шевченковим. І це не   випадково.  Щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас. І щороку- новим, неповторним. Він – невмируща слава українського народу.  Як весна оновлює природу, так і поезія Тараса Шевченка оновлює наші серця, вчить бути милосердними і любити свою Україну. 
    Поетичним зорепадом «Єднаймо душі словом Кобзаря», який  проходив у районній бібліотеці для дітей прийшла до нас 203 – тя Шевченкова весна.

    Під час заходу діти дізнались про важке кріпацьке дитинство майбутнього митця, науку у дяківській школі, феноменальний художній хист і перше кохання – Оксану, яку юний романтик мріяв колись назвати своєю дружиною.

   Біля книжкової виставки «Могутнє,віще слово Кобзаря» читачі різного шкільного віку залюбки декламували безсмертні Шевченківські рядки,з цікавістю розглядали чудові ілюстрації до книг, відповідали на запитання вікторини. 

Вірші Тараса Шевченка звучать сьогодні, як ніколи, актуально.

Дякуємо тобі, Батьку – Тарасе, що навчаєш нас любити свою Батьківщину і боротись за утвердження рідного слова.

З 8 Березня!

Весна… Напевно, не знайдеться людини, а, особливо, жінки, яка б не любила весну. За що ми любимо весну?
   За яскраве сонечко, за звук талої води, що капає з дахів, за оновлення наших надій і сподівань, за можливість скинути такий обридлий важкий зимовий одяг. І за те, що на початку весни є жіноче свято.

Історія свята 8 березня

    Міжнародний жіночий день має давні традиції. Виявляється, його

відзначали ще в Стародавньому Римі як матрони, так і їхні рабині. Перші отримували подарунки від чоловіків, другі - вихідний. І ті, й інші вирушали до храму Вести - хранительки домашнього вогнища. Дійство мало величезне значення, оскільки жіноцтво утверджувало свої принципи.
    У слов’ян вкоренилась інша традиція - святкувати День матері (який, до речі, нині активно пропонують нам як альтернативу свята 8 березня). У ті далекі часи жінки навіть подумати не могли, що обмежуються їхні права. А права слабкої половини людства тоді, як відомо, зводилися виключно до обов’язків материнства та збереження домашнього вогнища.
    Згодом і ці традиції відійшли у минуле. 8 березня 1857 року кілька сотень робітниць текстильних та взуттєвих фабрик Нью-Йорку провели страйк і демонстрацію - вони вимагали 10-годинного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної платні. Як і передбачалося, поліція розігнала демонстранток. Що в цьому дивного?! Однак страйкарі й не думали здаватись - об’єдналися в профспілку. На честь цих подій на міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені 1910 року виступила Клара Цеткін...

Допитливі історики навіть з’ясували, що 8 березня 1857 була неділя. Можна передбачити, що жінкам не було чого робити, і тому вони вийшли на вулиці міста. Виявляється, наступного тижня в нью-йоркських газетах ніхто не згадував про таку резонансну акцію з сотнями прогресивних дам на вулицях і агресивною поведінкою поліції. Книжки про феміністський та робітничий рух у США теж, хоч як дивно, також замовчують цей інцидент. І коли 1908 року на з’їзді соціалістичної партії США було ухвалено резолюцію відзначати в останню неділю лютого День американських жінок, ніхто з делегаток не згадував страйк піввікової давності; просто взяли довільний день року.
    Натомість Клара Цеткін уже орієнтувалася на американське жіноче свято. Більше того, спочатку вона пропонувала відзначати день жіночої солідарності без відриву від чоловічого колективу - «під час проведення травневих свят». Історія 1 Травня теж, як відомо, зав’язана на страйку робітників у Чикаго 1886 року, і теж на конфлікті з поліцією. У це повірити важко, однак про ту подію тодішня преса писала чимало, резонанс був неймовірний! А демонстрація нью-йоркських

робітниць, судячи з усього, є лише міфом. Його створили набагато пізніше: так би мовити, за образом і подобою.

 Втім, є трохи фривольна версія, відповідно до якої страйк у Нью-Йорку усе-таки був. Проте на вулиці рідного міста вийшли не скромні текстильниці-взуттєвики, а представниці професії, в якій і текстиль, і черевички потрібні хіба що на попередній стадії справи. Та, погодьтеся, що жінки будь-якого роду діяльності мали право вимагати поліпшення умов праці, підвищення її оплати та скорочення робочого дня. І, до речі, вихідного в неділю!

1913 року, коли жінки Російської імперії вперше приєдналися до своїх закордонних подруг у прагненні відзначити Міжнародний жіночий день, восьмому березня на європейських календарях у нас за старим стилем відповідало 23 лютого. Що, втім, тоді нікому не здалося підозрілим...

Як відзначають 8 Березня в різних країнах світу?

Німеччина

У цій країні 8 березня не є вихідним днем. Тут, як і в Польщі, це свято має соціалістичні коріння. І раніше, в той час як німці зі Східної Німеччини вітали жінок, у Західній про таке свято навіть не чули. Після возз’єднання двох Німеччин 8 березня отримати деяке поширення в країні. Але широко відзначати цей день у західних німців традицією так і не стало, а у східніх трохи призабули. І незважаючи на те що в засобах масової інформації згадують про 8 березня все-таки як про Міжнародний жіночий день, вшановують жінок у Німеччині в День матері, який відзначається у травні. В цей день жінки-матері звільняються домашніми від всіх турбот по господарству.

Польща

Поляки теж поки не забули усталену з радянських часів традицію вітати жінок 8 березня, але, як і в Німеччині, цей день у них робочий.

Литва

Зараз в цій країні 8 березня відзначається тільки там, де багато російськомовного населення. Статусу ж офіційного державного свята Міжнародний жіночий день в Литві не має.

В’єтнам

У цій країні жінок прийнято вітати вже дві тисячі років. Тільки раніше це свято називався День пам’яті сестер Чинг. Це були хоробрі дівчата, які очолили визвольну війну в’єтнамського народу проти китайської агресії. Коли їх військо потрапило в оточення, дівчата кинулися в річку, щоб не здаватися в полон. Після перемоги соціалізму у В’єтнамі День пам’яті сестер Чинг плавно перейшов в 8 Березня.

Франція

8 березня у Франції широко не відзначається. Хоча і згадується в засобах

масової інформації як Міжнародний жіночий день. Відзначають це свято тільки комуністи та інші ліві. Вшановують жінок французи в травні, в День матері. Цікаво, щодо молодих дівчат це свято не має жодного відношення. Їх вітають у День святого Валентина.

Італія

Італійці, мабуть, ті деякі європейці, які не входили в колишній соцтабір, але ставляться до 8 Березня так само, як і росіяни. Правда, вихідного в цей день у них немає. Цікаво, що італійки спільно з чоловіками 8 Березня не відзначають. Вони збираються жіночими компаніями і йдуть в ресторан або кафе. Увечері по всьому Риму працюють бари, вхід в які для жінок безкоштовний.

Любі жінки та дівчатка!

Вітаємо вас зі світлим та радісним Святом Весни. Нехай букети квітів та гарного настрою сиплються рясними зорепадами, хай у серці панує щастя, усмішка не сходить з вуст, а щирі слова, омріяні подарунки та побажання осяють ваш день барвистим салютом.

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.
І. Багряний

Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - МОВА.
Недарма говориться, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.

21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави.

Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Тож, як писав Максим Рильський: «...Як парость виноградної лози плекаймо мову...». Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!

Міжнародний день рідної мови був встановлений з метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.

Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила, що щорічно, починаючи з лютого 2000 року, відзначатиметься Міжнародний день рідної мови.

Відзначенням цього дня ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну спільноту до безправного становища багатьох поневолених народів, у яких гнобителі намагаються відібрати рідну мову. Проте саме вона є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.

Зараз у світі люди говорять на 6 000 мов, і приблизно половина з них під загрозою зникнення.

Втрата мови — то втрата самобутності. З метою захисту мов та задоволення мовних інтересів національних меншин Рада Європи розробила та прийняла Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яка ратифікована Верховною Радою України 15 травня 2003 року.

В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне роозпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

За весь час свого існування українська мова зазнавала злети і падіння. Сьогодні, згідно Статті 10 Конституції  України  «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Наша мова є рідною майже для 50 мільйонів чоловік.

«Красо моя! В тобі і мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у лиху годину, і переможний гук лицарів у днину побідню, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого...» 

(Сергій Плачинда).

Дорогі читачі! Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

ПАМ’ЯТІ ТИХ, ХТО НЕ ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду — сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

Людмила Максимлюк (21.02 2014)

День пам'яті Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року № 69/2015 "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні".

Саме в ці дні три роки тому під час Революції Гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку.

20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Євромайдану.

Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану.

21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали "Небесною Сотнею", а під час прощання із загиблими лунала пісня "Плине кача...", яка стала українським народним реквіємом.

Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський.

Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького.

До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих.

З 18 по 21 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 84 особи, після 21 лютого – ще 18.

Окрім українців, жертвами стали білоруси, вірмени та грузини.

Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.

104 Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців (громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані) посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

Україна заплатила високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

Дякуємо Вам, Герої України! Ви назавжди залишитесь у наших серцях… 
 

Масляна

Неможливо уявити собі завершення зими без традиційного масляного тижня, за який кожен справжній українець встигає з’їсти таку кількість смачних млинців, що вистачить на весь рік. А чи знаєте ви, що Масляна – це одне з найдавніших слов’янських свят, тому що бере свій початок ще з дохристиянських часів, у період поклоніння язичницьким богам?

Походження Масниці

Масляна символізувала прихід весни та пробудження природи. Древні слов’яни відзначали “проводи зими” та початок весни і весняного землеробства. В цей день вшановували Сонце, яке несло тепло і пробуджувало природу, тому й готували жертовний хліб, схожий на це небесне світило – млинець.

Перші згадки про Масляну в календарях наших предків датуються ІV ст. н.е. Свято активно відзначалося не лише в період язичництва, а й після запровадження християнства князем Володимиром у 988 році. Зважаючи на велику популярність масничних обрядів та їх значення для народу, Православна Церква не відштовхнула народні традиції, а раціонально, з розумом використала.

Коли святкують Масляну?

В наш час сирна седмиця не має чіткої дати святкування, адже залежить від найголовнішого християнського свята Великодня та передує семитижневому посту. У 2017 році масничний тиждень розпочнеться 20 лютого і триватиме до 26 лютого. Сім днів поспіль дозволено вкушати масло, рибу, яйця та молочні продукти. Така їстівна розкіш відобразилася у назві свята – Масляна.

Проте в дохристиянські часи Масницю святкували в період весняного рівнодення, що підтверджують знайдені древні календарі. Та з приходом християнства у Київську Русь, частування млинцями було перенесено на більш ранній термін, поступившись своїм споконвічним місцем Великодню.

Традиційна страва Масляної 

Прихід весни ототожнювали із Сонцем, тому на Масляну готували обрядовий хліб у формі кола – млинець. Стародавні слов’яни вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем вони з'їдають частинку тепла і могутності небесного світила. На Русі млинці готувались в круглих глиняних пательнях із зубчатими краями й прокресленим по глині хрестом – знаком сонця.

Вареники вважаються символом Місяця, тому що своєю формою нагадують його обриси. Свого поширення ця страва набула на території України у період козацтва. Беручи до уваги мінімум півтора тисячолітнє походження свята та відсутність вареників у меню давніх слов’ян, традиційною стравою Масниці являються саме млинці, а вареники увійшли в традицію лише в останні століття.

Млинці ж, навпаки, у язичницькі часи були неодмінним атрибутом святкування Масниці та Весняного сонцевороту – поворотної точки, що символізує перемогу денного світла над довгими зимовими ночами. Недарма кажуть: "Без млинця - не Масляна".

Традиції

Один з давньоруських звичаїв полягав у тому, що перший спечений млинець був за упокій усіх померлих родичів. Його традиційно віддавали убогим або залишали на підвіконні.

У неділю перед масляним тижнем традиційно провідували родичів, сусідів чи друзів, а також запрошували їх в гості. Саме в цей день за святковим столом можна було вживати м'ясо, останній раз перед Великим постом. Цю неділю називали м'ясною.

Тиждень Масляної традиційно поділяють на дві частини – вузьку (з понеділка по середу) і широку (з четверга до неділі) Масляну.

Понеділок — зустріч

Масляна незмінно починається в понеділок, назва якому — зустріч. В цей

день діти споруджували опудало з соломи, шукали йому одяг зі старих ганчірок. Потім дітлахи ходили по всьому місту чи селу з піснями. Їх за це пригощали млинцями. Раніше це було блюдо не для бідних. Перший млинець завжди віддавали убогим, за упокій душ спочилих. До обіду всі діти йшли кататися на санках і наспівувати:

Масляна, Масляна,
Ми тобою хвалимось,
Катаємося На санчатах,
Млинцями об’їдаємося!

У понеділок на санках каталися лише діти, а дорослі приєднувалися до них десь до середини тижня. Існувала також думка, ніби в того, хто далі всіх з’їде з гори, буде рости самий хороший льон.

Вівторок — загравання

Це день, присвячений молодим закоханим. Всі молодята, які нещодавно відгуляли весілля всім селом, повинні були приєднатися до катання на санках з гори. В цей же час продовжували пекти млинці і пригощати гостей, сусідів. Люди відвідували один одного, спілкувалися. Юнаки знайомились з дівчатами, а молоді красуні виглядали майбутніх наречених.

Середа — ласунка

У середу тещі наготавливали млинців і запрошували в гості зятя. Ось звідки взялася прислів’я «до тещі на млинці». Незаміжні і неодружені в цей день приміряли на себе весільні наряди і йшли кататися з гір. А юнаків, які ще не встигли вийти заміж в минулому році, все село подкалывала і придумувала завдання, щоб «спокутувати провину», а хлопці, в свою чергу, відкуповувалися солоденьким: млинцями і цукерками.

Четвер — розгуляй

У четвер на головну площу збиралися всі жителі міста чи села. Не дарма

цей день називають розгулом і широким четвертком. На площі проводилися кулачні бої, будували і завойовували снігові містечка. Люди одягалися, як хотіли. А солом’яне опудало у четвер піднімали на гору і оточували віниками. Там воно повинно було простояти до воскресіння.

П’ятниця — тещині вечірки

Тепер родичі мінялися ролями. Теща йшла в гості, щоб відвідати чоловіка своєї дочки і спробувати млинці, випечені спеціально для неї. Зять обов’язково повинен був самостійно запросити свою родичку напередодні ввечері. А теща відправляла в будинок доньки все необхідне для приготування млинців, наприклад, сковороду, барило масла або мішок борошна. Така традиція — прояв поваги один до одного.

Субота — золовкині посиденьки

Цей день був нелегкий для невісток, адже вони запрошували всю рідню в гості. За звичаєм, пекли млинці різних видів та на різний смак. Нерідко саме в суботу опудало знімали з горба, садили на сани і катали по всьому місту. Потім спалювали і веселилися навколо нього. Влаштовували співи, танці. Багато роблять помилку, думаючи, що спалюють опудало Масляної. Насправді ця солом’яна лялька — символ зими. Спалюючи її, люди прощаються з холодами і взимку, чекають тепла.

Прощена неділя

В кінці тижня всі відчували, що наближається Великий Піст. Саме тому люди просили один в одного прощення, прощали, намагалися позбутися від усього гріховного. В цей день нерідко відвідують кладовища, залишають на могилах родичів млинці.

Розваги

У стародавні часи це свято не обходилося без катань на конях, а молоді хлопці старалися спеціально до Масниці обзавестися саньми і прокатати молодих дівчат. Молоді пари обов'язково брали участь у таких розвагах. Упряжки з кіньми з дзвониками і веселим сміхом вершників ганяли за годинниковою стрілкою навколо сіл, намагаючись розбудити природу і відлякати зиму.

Іншою поширеною розвагою було катання на санках з гір. Веселі спуски з поворотами і падіннями користувалися великою популярністю у молоді.

Діти та підлітки щодуху каталися на прикрашених гойдалках. Було прийнято влаштовувати цікаві та веселі ігри. У цей час старші хлопці та дівчата активно залицялися одне до одного і шукали собі наречених, щоб після Великодня зіграти весілля.

Якщо на Масляну ще лежав сніг, на гуляннях будувалися снігові містечка або фортеці. Потім різні групи учасників намагалися штурмом взяти сніжне укріплення супротивників. Цей процес супроводжувався веселою грою в сніжки.