Від свята до свята

14 серпня - День Маковея 

або Перший Спас

14 серпня в народі відзначається одне з трьох великих церковних свят, присвячених Спасителю - Маковія або Медовий Спас.

Від цього дня починається Успенський піст, який триває 2 тижні до 28 серпня.

Маковія - історія свята

Перший Спас - велике свято для всіх християн, оскільки здавна цього дня відзначається відразу кілька значущих подій.

По-перше, у цей день православна церква відзначає Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. У храмах заведено винесення і поклоніння Хресту, щоб позбутися хвороб і очиститися від гріхів.

По-друге, з цим святом збігається і тому приурочений день пам'яті семи мучеників Маккавеїв, їхньої матері Соломонії і учителя Єлеазара, які в 166 році до н. е. прийняли мученицьку смерть від сирійського царя Антіоха Епіфана за свою віру і сповідування Істинного Бога. У православній традиції Макавеї уособлюють символ непорушності в дотриманні християнських заповідей.

Вважається, що назва свята Маковей утворилася шляхом накладення імені Маккавея і співзвучної з ним рослини маку, який дозріває у цей час.

 Крім того, це свято має назву Медовий Спас, бо на цей період саме настає час збору меду з вуликів. За церковною традицією саме з цього дня можна було вживати в їжу мед. 

На честь свята у цей день готуються всілякі частування з маком і медом: макові пироги, булочки, пряники, млинці з медово-маковим молоком.

19 серпня - Свято Спаса, Перетворення

Яблучний Спас або Другий Спас (христ. Преображення Господнє) — народне свято у східних слов'ян, відоме з давньоруських часів.

За народними прикметами, Другий Спас означає настання осені і перетворення природи. Прийнято вважати, що ночі після 19 серпня стають набагато холоднішими.

Другий Спас у християн — це свято Перетворення Ісуса Христа. Він же — Яблучний Спас, найважливіший із трьох. За церковними переказами, колись дуже давно в цей день узяв Ісус Христос Петра, Якова та Івана й повів їх на високу гору. Там він прямо на очах у здивованих людей змінився: обличчя його засяяло, одяг став білий, аж ясний. До того ж явилися їм Мойсей та Ілля й вели розмови з Ісусом Христом. А з хмари почувся голос: «Це Син мій улюблений, у котрому моє благословення. Його слухайтеся». Ось яке Преображення Сина Божого мається на увазі. Це видіння є часткою того вічного щастя, яке буде для кожного нагородою за вірність Богові.

У церкві в цей день святять фрукти (груші, яблука), мед і жито-пшеницю. Зважаючи на велич свята, піст дещо слабший: дозволяється їсти рибу, вживати олію та випити трошки некріпленого вина.

28 серпня - Перша Пречиста, Успіння

28 серпня святкуємо Успіння. Успіння — кінець земного життя Пресвятої Богородиці та переселення її в життя небесне. Перша Пречиста — народна назва. Повна назва за церковною традицією — день Успіння Пресвятої Богородиці.

Після того як Ісус Христос вознісся на небо, Матір Божа лишилася під опікою апостола Івана Богослова. Якщо він був відсутній, вона мешкала в домі його батьків недалеко від гори Єлеонської. Коли переслідування Іродом християн посилилися, вона разом із Іваном Богословом переселилася до Ефеса.

Незадовго до свого успіння Божа Матір прибула до Єрусалима. Свій час вона там присвячувала невтомним молитвам, часто приходила до гробу Господнього.

І ось одного разу, коли вона знову прийшла на Голгофу, до неї з'явився архангел Гавриїл, провістив їй скоре переселення до життя небесного та на підтвердження своїх слів вручив їй пальмову гілку. Із цією звісткою й повернулася Мати Божа до Вифлеєма та одразу ж повідомила учнів Господа про своє успіння. Пресвята Богородиця прагнула мати біля себе апостола Івана Богослова та молилася про це Господу. І Святий Дух переніс апостола з Ефеса до того місця, де лежала Божа Мати.

За звісткою архангела, успіння Богородиці мало статися о третій годині. Святі апостоли запалили безліч свічок і оточили урочисто прикрашену постіль, на якій лежала Мати Божа-1 зненацька засяяло Божественне світло, затьмарюючи безліч запалених свічок. І зійшов до всіх людей, які зібралися, сам Ісус Христос у супроводі янголів, архангелів та праведних душ.

Побачивши сина, Матір Божа дуже зраділа та смиренно чекала на те, щоб він забрав її. І без жодних тілесних страждань віддала душу свою Богородиця своєму синові. Потім янголи почали співати, а апостоли — оплакувати розлуку з Божою Матір'ю.

Урочиста поховальна процесія вирушила від Сіону та пройшла через весь Єрусалим аж до Гефсиманії. Під час руху процесії над тілом Богородиці зненацька з'явилося світле серпанкове коло, схоже на вінець, і до процесії приєдналися янголи. Своїми співами вони прославляли Божу Матір. Осяйне коло супроводжувало процесію аж до місця поховання. У Гефсиманії християни попрощалися з тілом та внесли в домовині в поховальну печеру.

Вхід закрили великим каменем. А через три дні, коли апостоли прийшли до печери, вони не знайшли в труні тіла Богородиці, а тільки її поховальні покривала. Це був доказ того, що Божа Мати справді вознеслася на небо. Надвечір під час вечері вона явилася апостолам і пообіцяла, що буде з хрещеним людом завжди.

А тепер до народних традицій цього дня. Найчастіше на цей день припадає збір садовини та посів озимих:

Перша Пречиста хліб засіває,

Друга Пречиста дощем поливає,

Третя Пречиста снігом укриває.

За старих часів у дівчат на селі роботи ставало від цього дня значно менше; родини, у яких були діти на порі, починали активно готуватися до весільного сезону.

29 серпня - Третій Спас 

або Горіховий Спас

Третій Спас, названий в народі горіховим або полотняним. Горіховий - тому що народні природознавці приурочують до цього дня остаточне дозрівання горіхів.

Спасом іде Горіховий Спас. Це народна назва православного свята перенесення з міста Едесси до Константинополя нерукотворного образу Спасителя.

Третій Спас - свято православних

Услід за Медовим і Яблучним За переказами, до Ісуса Христа прийшов живописець Ананій із листом, у якому володар міста Едесси (сучасна Туреччина) кликав його до себе. Хворий на проказу месопотамський цар дізнався про здатність Ісуса зціляти від невиліковних хвороб.

Живописець спробував написати образ Христа, але не зміг. Тоді Ісус витер обличчя рушником, на якому відобразився його лик. Один із учнів Христа відніс рушник царю і зцілив його.
29 серпня 944 року за наказом візантійського імператора Костянтина Багрянородного нерукотворний образ Спасителя був перенесений з міста Едесси до Константинополя.
1204 року нерукотворний образ Спасителя був викрадений з Константинополя під час одного з хрестових походів. За легендою, його перевозили на кораблі, який затонув. Відтоді старовинна реліквія вважається загубленою.
Вважається, що перші візантійські й давньоруські ікони писалися саме з нерукотворного образу Спасителя.

Горіховий Спас у народі 

У народі Третій Спас називають не лише горіховим, а й полотняним, а також хлібним. Після свята Успіння Пресвятої Богородиці закінчувалася жнива, а значить, на Горіховий Спас уже пекли пироги з борошна нового врожаю.

На Горіховий Спас в багатьох містах раніше влаштовували ярмарки, тьому ще одна його назва – «Спас на полотні» або полотняний Спас. Вважалося, що торгівля в цей день буде особливо сприятливою.
Ось чому головна страва на Горіховий Спас - святковий коровай із нового хліба. Звичайно, цього дня на столі обов'язково були мед, яблука й горіхи. За народними прикметами, саме до кінця серпня горіхи були вже готові до вживання.
Як і на Маковий Спас, цього дня треба було чистити криниці та освячувати воду, а вода з підземних джерел вважалася цілющою.

Чим пригощати гостей на Горіховий Спас?

На Горіховий Спас закінчується строгий Успенський піст, а значить, на святковому столі є місце для улюблених м'ясних і рибних страв. Але головна прикраса столу на Горіховий Спас - звичайно, яблука, мед і горіхи.
29 серпня за релігійним календарем - Післясвято Успіння Пресвятої Богородиці. У народі це свято і називають – третій Спас.
В цей період завершується останній місяць літа – найблагодатніша пора року. З літом - періодом збору врожаю - селяни пов’язували свій добробут. Від того чи вчасно зібрано збіжжя, значною мірою залежав добробут родини.

«Третій Спас запитає у вас: чи жнивували, чи в холодку пролежали».

Як і Перша Пречиста, так і третій Спас, вважається періодом заготівлі яблук. Дівчата співали пісні:

«Пречиста мішок загубила, а Спас ішов – мішок знайшов».

Такими символічними мішками були погреби й горища, де зберігалися свіжі продукти. Вважалося, що зібрані в цей період яблука повинні бути поживними й найпридатнішими для зберігання. Яблука тримали до осінніх та зимових свят, щоб почастувати на Різдво або на Новий рік дітей та гостей.
За народним звичаєм, вважалося за ознаку шляхетності та працьовитості, якщо дівчина, до якої приходили колядники, дарувала хлопцям яблука. Кожен з них виголошував промову:

«Спасибі рукам працьовитим, що вміли ростити, спасибі Пречистій силі, що в мішок натрусила, і тобі, Спас, що беріг нас!»

Цієї пори вже збираються до відльоту перші пташині гурти. Старші навчали молодняк до нелегкої і довгої перелітної дороги. Поруч з лелеками неодмінно сусідили солов’ї. Старші люди з цього приводу кажуть, що мовби дрібні сіроптахи тримають буслів, тобто вказують їм дорогу до вирію. Але, якщо в дорозі солов’ї стомлюються, то вони сідають на спини лелек…
За старих часів говорили -

"Ластівки відлітають у три рази, у три Спаса".

На третій Спас - останній відліт ластівок.
Також існувала прикмета:

"Якщо журавель відлетить до третього Спасу, то на Покрову буде морозно".

Відносно третього Спасу існують прислів’я, зокрема:

«Післяуспіння прийшло – сонце на осінь пішло».

Зрештою, так воно і є. Хоча, ще вдень і тепло, а деякі дні й спекотні, проте вранці і ввечері вже прохолодно: поступово приходить осінь…

Давайте будемо друзями!

                            

                                Шановні читачі!

Запрошуємо вас стати нашими друзями в соціальних мережах. Давайте спілкуватись,  обговорювати прочитані книжки, ділитись фотографіями і просто дружити!

 Натисніть на посилання під малюнком та приєднуйтесь до наших груп!

Facebook

ВКонтакте

Чекаємо нових друзів!

З міжнародним днем Дружби

В житті усім потрібна дружба:

І для розваг, і для журби, й для служби.

Із другом легше в світі жити,

Але й дружити треба вміти.

Слід другові допомагати,

В пригоді завжди захищати,

Слід жарти друга розуміти

Й самому жартувати вміти.

Коли ж якесь нерозуміння,

Потрібно виявить терпіння.

При сварці – швидше помиритись –

Не варто з друзями сваритись.
(Вікторія Остапчук)

Дружба - це взаєморозуміння й безкорисливість, щирість і довіра, спільні інтереси та точки дотику. Дружба є найважливішим елементом як взаєморозуміння, так і гарних, добросусідських відносин. Вона цінувалася завжди і в усі часи. У ході проведення Міжнародного десятиліття культури миру та ненасильства в інтересах усієї планети, під егідою ООН, яке охопило період з 2001  по 2010  р., цей факт став настільки очевидний, що на своїй 65 сесії, що відбулася 27 квітня 2011  року в резолюції № 65/275, Генеральна асамблея ООН заснувала нове свято, безпосередньо присвячене цій темі. «Міжнародним днем дружби» в календарі стала дата 30 липня.

 «Дружба між народами, державами, культурами і окремими особами може надихнути на зусилля для забезпечення миру і дає можливість побудувати мости між суспільствами, які шанують культурну різноманітність», — наголошується в документі.

Мета свята проста і зрозуміла – допомогти людям різної віри і культури знайти спільну мову, позбутися недовіри і викорінити конфлікти. Дружба важлива скрізь – і між державами, так і між сусідами по під’їзду.

У кожній країні свято відзначають у відповідністі з місцевими культурними традиціями і звичаями, проводять заходи для молоді, концерти і карнавали. Молоде свято вже встигло полюбитися простим людям, вони вітають один одного, згадують старих друзів і заводять нових приятелів.

Це міжнародне свято дружби не єдине, щороку 9 червня відзначається також Міжнародний день друзів.

День хрещення Київської Русі

28 липня в Україні відзначається державне свято - День хрещення Київської Русі-України. Ця дата обрана не випадково, адже саме в цей день Православна Церква вшановує пам'ять Святого Рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Київської Русі.

Як нам розповідають літописні свідчення великий князь Володимир, за прикладом своєї бабусі княгині Ольги, вирішив змінити язичницьку віру. Коли посли князя Володимира брали участь у святковій Літургії в Соборі св. Софії в Константинополі, то були глибоко зворушені та невимовно захоплені. Згодом вони так звітують своєму володареві: “Нараз ми вже більше не знали, чи ми на небі, чи ще на землі, бо ніде на цій землі не можна щось подібного узріти, і ніде нема такої краси, якої ми не в стані описати. Отже, ми тепер знаємо: там дійсно Бог є присутнім серед людей.” Це так сильно вплинуло на князя Володимира, що він прийняв християнство та захотів і свій народ навернути на християнську віру. Хрещення Русі Володимиром відбулося 988 року в Києві.

Після знищення язичницьких ідолів проведено масове хрещення мешканців Києва. Літописці так описують цю подію: «Вийшов того дня Володимир з попами Корсунськими на Дніпро, де вже зійшлося людей без числа. Зайшовши у воду, стояли одні по шию, другі до грудей, молодь по груди ближче берега, а ще інші тримали дітей. Священики стоячи творили молитву. І можна було бачити і відчути радість, що приходила з небес і розливалася тут на землі задля спасіння стількох душ».

Щоб утвердити народ у вірі й законі християнському, Володимир викликав з Болгарії священиків, які відправляли службу Божу слов'янською мовою. Крім цього, князь відкривав школи і будував церкви. Так, у Києві він збудував чудовий храм в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці. Храм цей звався Десятинним, бо великий князь виділив десяту частину своїх доходів на його утримання. 

Хрещення Київської Русі стало видатною подією не тільки в історії нашої Церкви, але й в історії нашого народу. Воно мало важливі наслідки для нашої країни. Хрещення Київської Русі завершило початий у першому столітті та зміцнений трудами слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія багатовіковий процес становлення християнства в нашій давній державі.

Для Руської Православної Церкви Хрещення Русі було початком її офіційного існування. 
Християнство створило духовну основу для єдності Давньоруської держави. Вплив Руської Православної Церкви в той період був значним. Церква зіграла величезну роль у припиненні міжусобиць князів, у об'єднанні князівств у єдиній державі та її зміцненні, у закріпленні й розширенні зв'язків Київської Русі з багатьма європейськими державами, насамперед з Візантією та Болгарією. З прийняттям християнства на Русь перейшли наявні тоді на сході форми церковної організації. Руська держава переймала найвищі форми державної організації Візантії. Київська Русь увійшла в родину європейських держав.  Якщо говорити про вплив Хрещення Русі на культурне життя нашої країни, то він позначився на всіх його сторонах. Насамперед Хрещення сприяло розвитку освіти в нашій Вітчизні. Засновувані всюди монастирі (до речі, чернецтво є невід'ємною частиною православного життя) ставали центрами не тільки духовного виховання православних людей, але й книжної освіти

Після прийняття християнства на Київську Русь почали впливати література, політична думка, природничо-наукові погляди і насамперед православне богослов'я Візантії. Прийняття християнства в 988 р. поставило вимогу придбання для Руської Православної Церкви багатьох службових та церковно-освітніх книг. Християнство дало стимул для розвитку власної писемності на Русі.  Усе це дозволило великому князеві Ярославу Мудрому заснувати при Софійському соборі першу на Русі публічну бібліотеку. В ХІ ст. в монастирях Києва й Новгорода писалися літописи про події загальнодержавного значення. 

За кілька століть в Київській Русі була створена висока християнська культура, яка виникла і зміцніла на ґрунті боротьби з язичницьким спадком. Християнство збагатило східнослов'янські народи новими науковими й філософськими поняттями, досі невідомими слов'янам. Прискорився розвиток древньоруської літературної мови.
Християнство мало всебічний вплив на культурне життя наших предків: на освіту й літературу, на живопис і архітектуру, на державні закони й політику тощо. Християнство визначило основу середньовічної культури нашої країни і тим поєднало слов'янський культурний світ і Київську Русь з культурними колами християнських народів Сходу і Заходу. Культура, що прийшла на Русь після прийняття християнства з Візантії, продовжувала далі розвиватися на ґрунті власної творчості. Це сприяло історичному самовизначенню Київської Русі та знаходженню нею свого місця у світовому історичному процесі.

Купальська ніч - чарівниця

Ой на Івана, ой та на Купала, 
Котилася зоря з неба, та у в воду впала. 
А дівчина за водою пустила віночок, 
Заплуталась ясна зірка в зелен барвіночок. 
А дівчина-чарівниця на долю гадала, 
Як узріла ясну зірку, так і заспівала.

  Свято Івана Купала бере початок з сивої давнини. Воно припадає на пору літнього сонцестояння. Це прекрасне свято - поетичний гімн силі і буянню природи.

У нашій бібліотеці до свята в рамках виставкового циклу  свят «Ходить сонечко по колу» оформлена тематична виставка  "Ой зів'ю вінки та й на всі святки".

Споконвіку до початку свята, кожна дівчина-українка плела свій купальський віночок. Навчитись вити такі віночки мали змогу читачі Горностаївської районної дитячої бібліотеки. Для них у читальному залі працівниками бібліотеки проведено майстер-клас "Вийся, віночку, вийся". 

Вінок - це не просто краса, це - символ безкінечності життя і оберіг. Плетене коло з квітів нагадує сонце, так необхідне людям у жнива. Кожна квітка віночка цілюща, а тому він і болі знімає, і від різних хвороб захищає, оберігає від згубного ока і лихого духу. Є в ньому щось чаклунське, а в ніч на Івана Купала він взагалі наберається чарівної сили, бо допомагає вгадати долю.

Заплету віночок, заплету шовковий,

На щастя, на долю, на чорнії брови –

лунає українська народна пісня, а дівчатка плетуть свої обереги. Вплітають ромашку, як символ дівочої чистоти і ніжності, вплітають барвінок, як символ щастя і невмирущості, ружі, як символ кохання, деревій, як символ нескореності, мужності, стійкості і довголіття, петрові батоги, як символ гнучкості і розуму, вплітають сердечну траву для захисту від сердечних тривог, волошку і полин - для захисту від злих чарів, завидющого ока. Слухають дівчатка прадавні легенди, вслухаються в таємничий шепіт листочків, вдивляються в тиху замрію квітів і в них відкривають велику силу матінки-землі, яка обдаровує всіх красою, добром і любов'ю.

А надверчір кожна дівчинка пустить свій купальський віночок на воду, як свою долю і мрію.

Колектив працівників районної бібліотеки для дітей вітає читачів нашої бібліотеки, гостей блогу та всіх українців зі святом Івана Купала. Бажаємо Вам здоров’я, успіхів у всіх починаннях та впевненості у своїх силах. Нехай купальське вогнище очистить Вас від усіх хвороб та негараздів. А легендарний цвіт папороті наповнить вірою у надзвичайне та дивовижне!

У ніч купальську, тиху

Запалимо вогонь,

Щоби біда і лихо

Стояли осторонь.

Добро, що є навколо,
Єднається в цей час,
Хай сила зла ніколи

Не опанує нас!
Бажаємо здоров'я

І дітям, і старим,
Щоб лиш добро збувалось

І вдача посміхалась,
Мов сонцем золотим!

Зі святом Вас, дорогі друзі! Запрошуємо до книгозбірні відвідати тематичну виставку. Ми завжди Вам раді!

Цвіт папороті у купальську ніч

Жодному з язичницьких свят не випала така пильна увага і довге життя, як святові Купала.

 День Купала, який припадає на 7 липня, збігається з літнім сонцеворотом. У давніх слов'ян Дажбог — бог Сонця — був найшанованішим серед інших міфологічних божеств. Це і зрозуміло, бо від сонця залежав урожай, а отже, і життя землеробів, якими споконвіку були українці. 

Наші пращури вважали, що саме сонце подарувало життя усьому на землі. Тому річний цикл сонця співпадав з найважливішими ритуальними дійствами. Одним з них було Купало, котре символізувало літній сонцеворот, тобто найвищий культ сонця.

Християни не змогли заборонити це свято, тому поєднали його з Різдвом Святого пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана. Ось так з'явилося християнізоване свято з подвійною назвою — Івана Купала.

  Як кожне народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами і піснями.

 Все село збиралося біля річки. Там запалювалося священне вогнище, що виступало символом небесного сонця. Воно мало горіти цілу ніч.

  Бажаючі, особливо парубки та дівчата, перестрибували через нього три рази, тим самим вони ніби очищувалися. Парубкам це давало сили та здоров'я, дівчатам — красу. Якщо вдало перестрибнуть багаття хлопець зі своєю дівчиною, це означає, що вони неодмінно одружаться і будуть щасливі в шлюбі.

  

Зі святом Купала пов'язані два найголовніші персонажі — власне Купало та Марена.

Це були дві символічні фігури парубка та дівчини. Марена готувалася із вишневої гілки, яку уквітчували та вбирали у жіночий одяг.

  Біля неї водили хороводи і співали пісні. В цей час свою ляльку готували парубки. Купало робився з жмута соломи. На нього одягали чоловічий одяг. Вже вночі Марену і Купала топили, при цьому співаючи:

Утонула Мареночка, утонула. На верх кісонька зирнула...

Ой купався Іван та у воду упав. Було ж тобі, Іваночку, не купатися...

  
 На свято Купала дівчата обов'язково ворожили: вони заздалегідь плели вінки, встромлювали в них свічку і пускали річкою.

Якщо вінок добре пливе і горить, то дівчина цього року одружиться, якщо вінок крутиться на місті, то "доведеться ще дівувати, а якщо у когось вінок затоне, то це вже віщувало нещастя. Парубки намагалися спіймати вінок своєї коханої, це означало, що вони проживуть все життя в парі.

Зі святом пов'язано багато легенд. Найпопулярнішою була легенда про цвіт папороті.

    Вважається, що папороть цвіте раз на рік. Той, хто дістане собі ту квітку, стає мудрим і сильним, зможе протидіяти нечистій силі, почує мову дерев і побачить скарби, що заховані в землі. Зрозуміло, чому так багато сміливців йшло вночі в ліс шукати той цвіт папороті, хоча це було дуже небезпечно, бо чорт всіляко намагався перешкодити людині дістати бажаний скарб.

    
  Мені здається, що це свято — найпоетичніше і найвеселіше з усіх народних свят. Тому дуже шкода, що його або вже зовсім не святкують, або роблять це зовсім невідповідно до традиції. Свято Івана Купала символізувало духовне єднання людини із природою, освячувало почуття молодих сердець. Символом очищення від усього гріховного були вогонь і вода, а все погане тонуло разом з Мареною.

 І люди справді в це вірили, а з цією вірою оживала їх надія на краще майбутнє.

Для юних відвідувачів нашої бібліотеки про ці та інші цікаві факти святкування свята Івана Купала розповіла бібліотекар молодшого відділу Віхрова А.О. Розповідь проходила біля тематичної виставки "Ой зів'ю вінки та й на всі святки". Також користувачі переглянули фото та відеоролики про свято.

Мультакадемія для малюків

В рамках Програми літніх читань в районній дитячій бібліотеці працює мультакадемія для малюків. Для дітлахів підготовлена підбірка сучасних та старих мультиплікаційних фільмів. Діти із задоволенням переглядають мультики, які в свій час були популярні серед їхніх батьків.  

Старі добрі мультфільми, виконують виховну та морально-етичну функцію, несуть в собі позитивні та добрі емоції.  Читайлики відчувають себе комфортно та відпочивають в дитячій бібліотеці, зручно вмостившись на стільчиках та  коврі, переглядають різні мультиплікаційні фільми:  "Жив-був пес", "Котигорошко", "Солом'яний бичок", «Пригоди кота Леопольда», «Малюк та Карлсон», «Дикі лебеді» та ін). 

Працівники бібліотеки на період літніх канікул

підготували ряд цікавих літературних, пізнавальних та інтелектуально-розважальних ігор. Читачі із захватом грають у літературну гру "Склади малюнок літературного героя з пазлів". Діти за підказкою повині відгадати літературного персонажа та скласти пазли. Популярною серед малечі є гра "Єралаш". Бібліотекар роздає дітям кольорові конверти, в яких знаходяться паперові смужки з надрукованими поетичними рядками. Учасники гри мають скласти правильно вірш та прочитати його вголос.  

Бібліотечне літо триває, читача чекає цікава книжка та приємний відпочинок у Салоні літніх читань "Під парасолькою" Горностаївської районної бібліотеки для дітей!